Жила-була дівчинка із матусею в хатинці на узліссі великого лісу. Її звали Червоною Шапочкою.

Одного дня мама каже їй: „Червона Шапочко, у бабусі сьогодні іменини. Біжи до неї в гості. Але пам'ятай: у лісі живе вовк!“

Червона Шапочка склала у кошик пиріг і букет квітів, попрощалась з матусею та вирушила в дорогу.

Йде собі Червона Шапочка лісом, аж раптом їй назустріч великий вовк. „Куди ти йдеш?“

Шапочка відповідає вовку: „Я йду до бабусі на іменини. Несу їй пиріг.“

Вовк розвернувся та побіг назад у ліс. Він прямував до бабусиної хатинки.

Вовк постукав у двері, і з хатинки почувся бабусин голос: „Хто там?“

„Це я, Червона Шапочка!“ - пропищав вовк тонесеньким голосом.

„Так заходь, онученько, двері відчинені.“ - промовила бабуся.

Вовк заскочив до хатинки і - гам - з'їв бабусю.

Вовк заліз у бабусине ліжко, натягнув на себе її окуляри і став чекати на Шапочку.

Коли Червона Шапочка прийшла, подивилась та й питає: „Бабусю, а чому у тебе такі великі вуха?“

„Щоб краще тебе чути!“, сказав вовк тоненьким голосом.

„Чому у тебе такі великі вуха?“ - „Щоб краще тебе бачити!“

„Чому у тебе такі великі зуби?“ - „Щоб з'їсти тебе!“ Та вовк проковтнув і її.

Після такого ситного обіду вовк одразу заснув. Аж захропів!

На звук вовчого хропіння до хатинки зайшов мисливець.

Він витягнув Червону Шапочку та бабусю із вовчого живота, натомість поклав туди купу каміння

Вовк прокинувся від страшної спраги.

Він поповз до криниці, аж там - камені булькнули на дно разом із ним. Так він у криниці і лишився повік.

Bolo raz jedno dievčatko, ktoré žilo so svojou mamičkou na okraji lesa. Volalo sa Červená čiapočka.

Jedného dňa mamička povedala: „Červená čiapočka, dnes má stará mama narodeniny. Choď ju navštíviť. Dávaj si ale pozor - v lese je vlk!“

Červená čiapočka si do košíka zabalila koláč a kytičku, rozlúčila sa s mamičkou a vydala sa na cestu.

Kráčala lesom, keď tu zrazu sa pred ňou zjavil veľký vlk. „Kamže ideš?“

Červená čiapočka vlkovi odpovedala: „Idem k starej mame, dnes má narodeniny. Nesiem jej koláč.“

Vlk sa otočil a odbehol do lesa. A lesom rovno k chalúpke starej mamy.

Zaklopal na dvere a z chalúpky sa ozvala stará mama: „Kto je tam?“

„To som ja, Červená čiapočka,“ ozval sa vlk tenkým hláskom.

„Tak poď ďalej, Červená čiapočka, je otvorené,“ povedala stará mama.

Vlk skočil do izby a ham - starú mamu zjedol.

Vliezol do jej postele, nasadil si jej okuliare a čakal na Červenú čiapočku.

Keď Červená čiapočka prišla, prekvapene sa spýtala: „Stará mama, prečo máš také veľké uši?“

„Aby som ťa lepšie počula,“ povedal vlk tenkým hláskom.

„Prečo máš také veľké oči?“ - „Aby som ťa lepšie videla.“

„Prečo máš také veľké zuby?“ - „Aby som ťa mohol lepšie zjesť!“ A vlk zjedol aj ju.

Vlk s plným bruchom zaspal. A ako chrápal!

Chrápanie priviedlo do chalupy horára.

Vyslobodil starú mamu i Červenú čiapočku z vlkovho brucha. Brucho mu potom naplnil kameňmi.

Vlk sa zobudil a bol veľmi smädný.

Priplazil sa k studni, ťažké kamene ho prevážili a už nikdy sa zo studne nedostal von.